Дуже часто ревматизмом називають захворювання опорно-рухового апарату людей дорослого та похилого віку, але це не коректне твердження.
Хвороба найчастіше уражає підлітків, але може виникнути в будь-якому віці. Хвороба починає прогресувати через 1–3 тижні після перенесеної гнійної ангіни, інших ГРЗ. Токсини та інші продукти життєдіяльності хвороботворних мікроорганізмів потрапляють із уражених мигдалин у кров, а потім в інші середовища та органи.
Тож, залежно від того, які органи будуть уражені, розрізняють кілька форм ревматизму:
- серцева;
- суглобова;
- нервова.
Саме тому неправильно вважати, що ревматизм — це захворювання лише суглобів. До того ж, суглоби та нервова тканина уражаються лише в окремих випадках, і наслідки хвороби можна подолати. Найнебезпечнішою є серцева форма ревматизму. Вчасно діагностувати хворобу та запобігти виникненню тяжких наслідків допоможе досвідчений лікар-ревматолог.До групи ризику захворювання на ревматизм належать діти, жінки або особи, які мають проблеми із внутрішньою сполучною тканиною.
Найпоширенішими причинами виникнення ревматизму є:
- спадковість: якщо хтось із близьких родичів страждає на ревматизм, то існує схильність до захворювання на генетичному рівні. З метою оцінки ризиків можна відвідати лікаря-генетика та зробити відповідні обстеження;
- перенесена скарлатина - інфекційна хвороба, яка передається повітряно-крапельним шляхом та через предмети повсякденного вжитку;
- інфекційні захворювання носоглотки: бактеріальна ангіна, гострі та хронічні фарингіти, тонзиліти та ін.;
- інфікування стрептококом групи А: збудники відрізняються дуже високою резистентністю до хімічних та фізичних впливів.
Поставити правильний діагноз може лише лікар-ревматолог, адже діагностика ускладнюється тим, що симптоми ревматизму мають багато спільного з проявами інших хвороб.
При підозрі на початок розвитку хвороби необхідно звернутися до лікаря-ревматолога (на крайній випадок до терапевта або педіатра з метою визначення подальшого плану обстеження), забезпечити хворому постільний режим.
